Ќезалежн≥сть ”крањни

≥ розвиток њњ законодавства

 

Ќапередодн≥ важливих ≥сторичних дат ≥снуЇ потреба п≥дсумувати р≥зн≥ аспекти розвитку сусп≥льного орган≥зму. Ќе Ї вин¤тком ≥ дес¤тир≥чч¤ незалежност≥ ”крањни, ¤ке ми невдовз≥ св¤ткуватимемо. —аме з державно-правових позиц≥й можна повною м≥рою зрозум≥ти значенн¤ реального утвердженн¤ суверен≥тету ”крањни, њњ поступового перетворенн¤ у демократичну, соц≥альну ≥ правову державу.

ќдним з найц≥нн≥ших здобутк≥в розвитку ”крањни ¤к незалежноњ держави впродовж останн≥х дес¤ти рок≥в Ї створенн¤ њњ законодавчоњ бази. ўе в ƒекларац≥њ про державний суверен≥тет ”крањни 1990 року говорилось про верховенство республ≥канських закон≥в над законами —оюзу –—–. ѕершим правовим приписом незалежноњ держави в јкт≥ проголошенн¤ незалежност≥ ”крањни в≥д 24 серпн¤ 1991 року була вказ≥вка про те, що на територ≥њ ”крањни д≥ють лише њњ закони. ўоправда, в ейфор≥њ в≥д щойно здобутоњ вол≥ наш≥ парламентар≥ забули про те, що, власне кажучи, в ”крањн≥ в≥дсутн≥ своњ, украњнськ≥ закони. Ќав≥ть кодекси ”крањнськоњ –—– практично н≥¤коњ специф≥ки, кр≥м х≥ба що назв, у соб≥ не м≥стили ≥ ¤вл¤ли собою майже точн≥ коп≥њ в≥дпов≥дних законодавчих акт≥в –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ. “ому уже через два тижн≥, 12 вересн¤ 1991 року ¬ерховна –ада ”крањни своЇю постановою визнала за можливе застосуванн¤ на територ≥њ ”крањни закон≥в колишнього —оюзу, ¤кщо т≥ чи ≥нш≥ сусп≥льн≥ в≥дносини ще не врегульован≥ законодавством ”крањни. ѕройшло дес¤ть рок≥в, ≥ ми стали св≥дками разючих зм≥н у реал≥зац≥њ нормотворчоњ функц≥њ держави. —тан правового регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин в ”крањн≥ належить оц≥нювати не за к≥льк≥стю (досить сол≥дною) прийн¤тих закон≥в, а повнотою правового регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин. ≤ ц≥лком впевнено можна стверджувати, що вс≥ основн≥ сфери цих в≥дносин зараз регулюютьс¤ власним, украњнським законодавством.

ѕроцес створенн¤ законодавчоњ бази ”крањни можна под≥лити на два етапи. Ќа першому етап≥, часовою межею ¤кого стало прийн¤тт¤ чинноњ  онституц≥њ ”крањни, вир≥шувались першочергов≥ питанн¤ законотворчост≥. ѕри цьому закони незалежноњ держави приймались в умовах, коли реформуванн¤ економ≥чноњ ≥ пол≥тичноњ систем перебувало на початков≥й стад≥њ. ÷е викликало (≥ продовжуЇ викликати) потребу внесенн¤ пост≥йних зм≥н ≥ доповнень до законодавства. Ћише до «акону про п≥дприЇмництво прот¤гом дес¤ти рок≥в так≥ зм≥ни ≥ доповненн¤ вносились близько 40 раз≥в! «араз ми переживаЇмо другий етап розвитку украњнського законодавства, коли пор¤д з прийн¤тт¤м нових законодавчих акт≥в в≥дбуваЇтьс¤ приведенн¤ ран≥ше прийн¤тих закон≥в у в≥дпов≥дн≥сть з ќсновним законом держави.† ÷≥ процеси нос¤ть суперечливий характер, ≥нколи невиправдано звол≥каютьс¤. “ак, лише напередодн≥ зак≥нченн¤ строку д≥њ п.13 ѕерех≥дних положень  онституц≥њ ”крањни¬ерховна –ада ”крањни у рамках судово-правовоњ реформи прийн¤ла давно оч≥куван≥ закони про внесенн¤ зм≥н ≥ доповнень до законодавства про судоустр≥й, про прокуратуру та до де¤ких процесуальних кодекс≥в.

¬т≥м, штучне п≥дстьобуванн¤ законотворчого процесу теж Ї небажаним, оск≥льки це призводить на практиц≥ до низькоњ ¤кост≥ нормативно-провових акт≥в.

ƒл¤ сучасноњ ”крањнськоњ держави великого значенн¤ набуваЇ не лише досконал≥сть законодавства, але й забезпеченн¤ його реал≥зац≥њ. ” значноњ частини сусп≥льства ≥снуЇ переконан≥сть† у тому, що Узакони в ”крањн≥ не працюютьФ. « цим не можна повн≥стю погодитись, оск≥льки† в такому раз≥ житт¤ сусп≥льства перетворилос¤ б у суц≥льний хаос. јле проблеми з додержанн¤м ≥ застосуванн¤м закон≥в таки ≥снують. ѓх вир≥шенн¤ Ц справа чест≥ вс≥х юрист≥в, в тому числ≥ ≥ наших випускник≥в, ¤к≥ св≥домо обрали шл¤х служ≥нн¤ незалежн≥й ”крањн≥ та њњ народу.

ƒолежан ¬., професор